Анастасія Москаленко та Ігор Бердан успішно захищають позичальників банків від обвинувачень у шахрайстві
07.03.2013
Останнім часом в практиці ЮФ «Москаленко і Партнери» з’явилися справи, з яких відслідковується небезпечна тенденція звернення банків із заявами про порушення кримінальних справ проти позичальників (та/або поручителів), які не повністю виконали свої кредитні зобов’язання, за статтею 190 Кримінального кодексу України (шахрайство).
Слід зауважити, що згідно з п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання.
Об’єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном чи придбання права на майно потерпілого шляхом обману чи зловживання довірою, суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Відсутність хоча б одного із складових елементів складу злочину шахрайства, у тому числі об’єктивної та/або суб’єктивної сторони означає, що дії особи, поведінка якої оцінюється, не є злочином та може свідчити про наявність між потерпілим та правопорушником цивільно-правових відносин.
Таким чином, у випадку вчинення позичальником принаймні часткового повернення коштів за кредитним договором, передання в заставу майна з подальшим зверненням стягнення на нього, та за відсутності доказів про намір позичальника (поручителя) не виконувати свої зобов’язання ще в момент отримання кредиту підстави притягнення до кримінальної відповідальності відсутні, оскільки в діях позичальника (поручителя) відсутня об’єктивна та суб’єктивна сторона злочину.
Слід зауважити, що згідно з п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання.
Об’єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном чи придбання права на майно потерпілого шляхом обману чи зловживання довірою, суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Відсутність хоча б одного із складових елементів складу злочину шахрайства, у тому числі об’єктивної та/або суб’єктивної сторони означає, що дії особи, поведінка якої оцінюється, не є злочином та може свідчити про наявність між потерпілим та правопорушником цивільно-правових відносин.
Таким чином, у випадку вчинення позичальником принаймні часткового повернення коштів за кредитним договором, передання в заставу майна з подальшим зверненням стягнення на нього, та за відсутності доказів про намір позичальника (поручителя) не виконувати свої зобов’язання ще в момент отримання кредиту підстави притягнення до кримінальної відповідальності відсутні, оскільки в діях позичальника (поручителя) відсутня об’єктивна та суб’єктивна сторона злочину.
